НЕВМИРУЩА
Красивішої мови нема,
Україна й вона – нероздільні,
Та для когось вони – це пітьма́,
Небажання для когось суцільні.
Тая мова вкраїнська одна,
Ще з колиски вона нам знайома,
І висока за неї ціна,
Та від неї у ко́гось оско́ма.
Нею линуть по світу пісні́,
І писав нею геній Шевченко,
Вона ворогу сниться вві сні,
І в степу́ нею віє вітре́нко.
Солов’їна одна лиш така,
Але го́вори різні усюди.
Мелодійна вона і дзвінка́,
Та й віки вже живе й жити бу́де.
Та яким би наш го́вір не був,
Й діалекти які б не вживали,
Аби мову ніхто не забув,
Все життя щоб її шанували.
Щоб не сміли її розтоптать,
Та й щоб знищити міці не мали,
Бо за неї прийшлося вмирать,
І за неї на каторгу слали.
12.03.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
