Незламна
Насію квітів на своїй печалі,
Включу Шопена, а потім Моцарта ще далі.
Й зависну в цій красі, щоб відродитись,
Незламною й цікавою, щоб далі залишитись.
В житті не тліти, а вогнем треба горіти,
Яскравим полум’ям до неба аж летіти.
Добро робити всім і навкруги,
Не дивлячись чи друзі це чи вороги.
Любити сильно й любимою ще бути,
З гірських глибин і сили й міці зачерпнути.
Світити сонцем ще і падати дощем.
І дякувати Бога за любовний щем.
***