НЕЗВИЧАЙНІ КВІТИ
Казкові квіти на камінні
Творив мороз їх ці́лу ніч,
Він мав великеє терпіння,
І не зімкнув на хвильку віч.
Красу зумів таку створити,
Талантом вміння володіть,
Бажання квіти посадити,
Як посадив – сказав: «Ростіть».
Вони росли і розквітали,
Ставали пишними усі,
Мов на параді танцювали,
Та не вмивалися в росі.
Та й чародій на них дивився,
Радів за те, що він створив.
Де ж чарів він таких навчився?
Красу таку для нас відкрив.
Він довго буде поряд з ними,
Пелю́стки буде поправля́ть,
Та хоч вони не є живими,
Зате зумів нас здивувать.
Така краса в казках буває,
А ми побачили ось тут.
Життя у кожну з них вдихає,
Та люди квітів цих не рвуть.
Тому що квіти незвичайні,
Хоч виглядають, мов живі,
До того ж бо такі ося́йні,
Немов красуні польові.
13.11.2021 р.
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021
Свидетельство о публикации №121111304173
