Нічого не змінити
Нічого не змінити. Вже як є.
кажу собі вже вкотре, та не чую,
шепочу уві сні ім'я твоє,
і наче наяву тебе цілую.
Не буде вже нічого, не проси.
Йому потрібна ти була лиш миттю
Напитися любові мов роси
У пристирасті злетіти до блакиті.
Він накупався досхочу в коханні.
Ти віддавала що могла і більше.
Він навіть не обняв тебе в останнє,
Й листа чекає вже напевно інша.
Мовчи, ти чуєш? не проси любові,
Полиш розчулені писати вірші
Не плач, та прикуси вуста до крові
Тримайся, мила, може бути й гірше.
Гримить гроза, дощем стікають сльози
І небо плаче, бачиш що зробила?
І гучно й гнвіно так питають грози
А хто тебе просив, щоб ти любила?..
