О(н)ко

Оченьку моє, будь завжди суворе,

Навіть коли в полі твого зору

Лиш моря зі сліз, з болю гори

І хижак, що зветься страхом тяжкохворих.

Сила весь твій відчай переоре.

І погасне жаль так, як гаснуть зорі,

Щойно промінці заспівають хором

Про яскравий день, радощі прозорі.

Збережи себе, навіть якщо горе.

У майбутній вік чи назад у вчора

Кине нас життя, будь завжди суворе.

Віра весь твій відчай переоре.

Написано для участі в літературно-соціальному конкурсі #рак_боятись_не_можна. Фото Анни Швець.