О Світе!
О Світе! Чуєш, як бурлить довкіль?
То люд, купається в своїй гордині.
У морі марнославства і пихи,
Доводячи що ВСІ вони “єдині”!
Як Світе, очі маєш ти відкрити?
Ні не сліпим, а тим хто бачити не хоче!
У сонних душах, іскру Прометея запалити,
Серцям живим розсіять морок ночі.
Ти знаєш Світе всі предвічні тайни,
Від чуда нарождЕння й до смиренного спочинку.
Дай мудрости, укотре як востаннє!
Щоб людство не встидалось за безглузді вчинки.
© Дідошак Ірина
