Обезженщенна пустеля
Дивлюсь на гори із вікна
На простір дикий ції пустки
І пригадалася вона
Забилось серце хутко-хутко
Згадались тіні теплий присмерк
І світло милої кімнати
І серця бої серця тиски
Умовностей невільні ґрати
Не знаю може ждеш і досі
І мнеш зів’ялі вже троянди
Троянди уплітаєш в коси
Троянди палиш в серця гарті
І я в обіймах ції пустки
Дивлюсь на море в струмкоскелі
А серце б’ється хутко-хутко
В цій обезженщенній пустелі.
16. IV. 1915. Владивосток
