обранці Долі
Долі обранцями
не народжуються, ними стають.
Їх мрії – це всі їх пожитки.
Покличуть багатьох, та мало оберуть.
Спочатку запишуть новобранцями
Голять, форму дають
(часто вже бувшу у вжитку),
і шлють,
З пересадками на маленьких станціях,
світ за очі! Хай там свою долю кують!
Така традиція. Така ж як і пісні з танцями,
У нашої нації.
І краще податись геть, бо зацькують!
Зганятимуть на них свою лють
Від безсилля і боягузтва власного. Рятуйтесь працею.
Та таких беруть
Хіба юнгою-котельником
з місцем в одній з кают
На найнижчій палубі,
Де немає ілюмінаторів.
Записані чи то «потопельниками»,
чи то «безвісті пропалими»,
і зі слів деяких коментаторів -
Із високим шансом взнати надто пізно, що тобі каюк:
Вже усунули імператора,
Вже рубають голови особливо завзятим.
Інші ж вдають,
Що з них нічого не взяти
Окрім боргів. Так вони роками й живуть
По милості своїх кредиторів.
З наївної віри (кари) останніх,
що втім плутанім коридорі
Є адреса, за якою мешкає Справедливість.
І вона точно стане
На їх боці на вічнім судилищі!
Та поки що тільки зливи;
Зима як осінь.
І, мабуть, нам не судилося
Це перевірити на собі. - чи збулося
Все, чим піфії врекли.
Ми просто жили, бо жилося,
Не втекли
Звідтіль, де про нас йшлося:
Чи на ниві житній, чи на побоїщі війни.
