Одіссея (Пори року) ч.1 2#157
Його перша, не пережита осінь, яка сховала в собі смертельні рани, здалась йому майже без бою, і він пав, тоді, як Голіаф.
І як Давид, він не виразно плутаючи слова, шукав їм рими, а знайшов Єрусалим, і тоді впали за ним всі імперії, і повстала одна!
Вона.
І босими ногами, по спаленій землі, він будував їй храми. І поки розливалась кров, він з ворогами пив на брудершафт.
Зранений, блідий, він все ж з останніх сил дійшов до дому, і впав він на коліна і прокричав: Потрібна… лиш одна!
Вона!
Вона так і не вийшла до нього в той день, і він чекав до ночі, а вночі він всюди бачив її тінь, але постать та зникала…
І за сім нестерпних діб, він догорів з кострами, це була його перша, не пережита осінь, що кровʼю з неба, ранами стікала,
але чомусь залишалась жива…
