Однакові, як не крути
Кричали довго в темряву:
слова, пісні, вірші...
Всі вигуки і викрики — повторяться і знов.
У всіх усе однакове, у тебе, в них, а усіх!
Ніхто не виділяється, з усіх, і всіх, і всіх.
Коли кричиш «Агов!»,
у відповідь почуєш знов:
«Агов!, агов!»; «агов!, агов!».
І знов, і знов; і знов, і знов...
А якщо хтось, крикне не так,
це вже біда, усе не так.
А люди мріять в унісон,
Кричать, співають і, знов, розповідають.
Питають, знають, щось там припускають.
Усі однакові ми всі,
Усе таки, як не крути.
І вся повага лише тим,
хто ходить так, як ми усі.
