Останні часи
Немає безпечного місця.
Відсидітися не вийде.
Не заспати тверезість буття, не заїсти її.
У кожного своя означена місія.
Православ'я померло. Іслам у глухому куті.
Матінко Божа, обманених нас прости.
Більше духовності у південноафриканських тубільців,
ніж у стані церковників, людиноненависництвом ницих.
Мотиляє чоловічків, як іграшкових, із краю у край.
Конче потребуємо промислительного втручання, украй.
Спорохнявіли старі канонічні талмуди.
Проторчавши у храмі з піввіку, випрохайся в нікуди
при порожній надії на милість
з боку біблійного термінатора.
Фундаменталістська озлобленість — мов хмара атомна.
Злочинці вихваляються силою зла безкарно.
А Цариця Небесна радше мовить до непоказних,
ігнорує духовних грабіжників у облаченнях царських.
Її світом побачу майбутність і впевненість міцнобронну,
прославлю на лірі словесній
Богородицю Теоенхендрадору.
