пес
Я була сильною, але хіба це означало щось?
Хіба це врятувало від тих опіків?
Однаково те серце кров'ю обливалось,
А шрами обгоріли в місці доторків.
За успіхом далеко не завжди є біль,
Як і за труднощами не щораз достаток,
Згадаєш раз і сиплеш ти на рану сіль,
По серцю так і б'є важкий початок.
Як мокрий пес ти на узбіччі шкутильгаєш,
Чекаєш помочі найближчих чи чужих,
Та головне лиш у кінці завжди пізнаєш:
Не можна змусити заговорити вже німих.
