Подих жасмину
Вчорашня меланхолія минула:
Втекла через відчинену вітрину
І лиш востаннє в очі зазирнула,
Лишивши слід по собі із жасмину.
Не повертається вона, та на стіні,
Попри рятуючі пісні нічного вітру,
Лишились відбитки, біленькі, запашні,
Що не дають забуть її моїй макітрі.
Я сушу голову про білі чудо-квіти,
Що відбирають місце спогадів моїх
І розпускають свої корені по світу,
Вбиваючи останній, імовірно, сміх.
29.02.023 р.
@Alisa Vakula