Поетам Розстріляного відродження

Олеся Григор'єва

431

Несе свій вирок затхлий кабінет.

Повзе безлика пліснява з усюди.

Піднесений Відродженням Поет –

спаплюжений «без слідства і без суду».

Його незламність визнано як гріх.

Його слова, що рвуть формати вільно,

котрими він систему переміг,

закреслені невідворотним «винен».

Стискає зашморг кат НКВД,

глитає табір «ворогів народу».

Як над життям Поет підняв себе,

що не піддавсь на рятівну угоду?

Чи ціну самобутній знав строфі,

що вірним їй лишався до загину?

Упало тіло серед груди тіл –

мов без душі лишилась Україна.

А ми, поети нинішніх часів,

свою без бою обійнявши нішу,

і рими підбираючи до слів,

чи знаємо, для чого пишем вірші?

1.12.16

2017-12-13

Comments(2)

Виктор Харламов- July 4, 2018 8:05 AM

Артур Лурье и Анна А бешеная кровь меня к тебе вела, Суждённой всем,единственной дорогой. Анна Ахматова, " Воспоминания о Фонтанке 18 " 1941 г. Лурье Ахматовой - так громко Наум Лурья воспет и Пристон. Он вдохновлял любовь, где кромка Гражданских войн России , в чистом Ещё могла быть чувстве , теле... А кованых ворот запястья Сдержать могли, но не посмели Ахмата внучку. В страсти счастья ? ! Ещё бы, взгляд зелёный , в страстной, Гортанный голос, нежность тела "Серебряного века" гласной ... В себя звала ... кого хотела ! Любовь от Гумилёва, что ли, Шилейко, Пунина ... Извольте, Страсть взаперти живёт. На воле - Лишь пулей в серебристом кольте. Бег времени от Комарово Не состоялся, дней позёмка Хранит в стихах всё. Снова, снова Лурье в Ахматовой ... так громко.