покраяний
оцій печалі ні кінця, ні краю.
покраяний, покраяний...
покраяв
і сни, і небеса,
й бездонні весни,
і вірші, що щезали,
та не щезли,
і волю
від птахів недовідомих,
і найщемкіші зерна свого дому.
і кроки тих,
кого передчувати
вдавалося лиш
невигойній ватрі,
яку беріг подалі од печалі.
і сни, і мрії, і птахи мовчали –
покраяні,
довірливі, початі –
у віршах, ще яких
не прочитати…
