Притча про любов
Грайлива дівчинка, пустунка часу,
Небачена ніким ніколи.., враз
Дає можливість бачити окрасу,
Чарівність, барви, пестощі образ.
Кохана, та жадана водночас,
Від розуму лишає - біомасу...
Живе у Всесвіті, навколо десь,
Та баче кожного, чекає в шатах;
Сховатись неможливо - вчора, днесь,
Любов не спить, у Господа на чатах..,
У чорта зради, та біди... Якесь
Чудовисько., у хлопцях та дівчатах...
Щемливий сумнів пестощів, цілунків,
Хмільної млості парубочих вій,
Дівочій слабкості ніжніших трунків,
Де танув полохливий присмак мій
Ледь - ледь зіп'явшись в очереті тями...
Німа любов повеліває нами.
