Привіт. Мовчим. Знаю. 6/7#47
Привіт. Мовчим. Знаю. Без думок про тебе засинаю. Колись. Тепер. Навіщо.
А осінь вже минає, мене по тобі не ламає - курю і п‘ю будь що.
В тобі себе не шукаю, нічого не відчуваю. Поглядом. Наскрізь. Ледащо.
Мрію, та не літаю, на ті самі граблі ступаю. Знаю, буде краще.
Привіт. Як Сама? Вітаю! Тобі вірші не читаю, інколи слова віщі.
Без участі перемагаю, на щось там ніби впливаю - моі власні хащі.
Жалість собою викликаю, гострі кути обтинаю. Де ж ті руки цілющі?
Чого я взагалі чекаю? Чи ходжу знову по краю? Вночі. Ліхтар. У тиші.
Привіт. Мовчим. Знаю. Без бою не відступаю - певно мої гордощі.
Відпустивши, не відпускаю. Довго до всього звикаю. Моменти не найкращі.
А осінь вже минає, книгу не дочитаю. Горять листи у вогнищі.
Побачимось, привітаю: «Привіт. Сама? Кохаю.», колись. Тепер навіщо?
