Пророк
Ми хитаємось над степом нашого життя
Ми балансуємо над прірвою рівнини
Спокійно споглядаємо шиття
Що є класичним прикладом рутини.
Ми балансуємо над степом вовчого виття,
Виття тих дикарів, що впали між руїни.
Впустили людськість і моральний стан
Забули як вчепили голову в кайдан,
Який відправив їх по дошки для домовини.
А ті хто й далі на повітряних думках
Хитаються над прірвою рівнини
Потрохи доживають свій достойний час
Й хмаринкою злітають в небо, що швидко їх поглине.
Чому комусь дорога в землю, а комусь в небеса?
Чи втримаємо баланс до того, як зійде роса?
А відповіді, як чудесно, не існує.
Бо ж для кого воно всі нісенітниці такі та й пророкує.
