рік.
Прокинулась без думки про кінець,
Ще геть наївна і з жагою до життя,
Відкривши очі, бачиш - увірвався тут терпець,
Собаці лютому, що тягне всіх у небуття.
Той ранок став початком всіх жахів,
Важкого шляху по кривавих узбережжях,
Де кожен кличе неіснуючих богів,
І постить щосекунди ворнінг у мережі.
Нічний кошмар перетворився в будні,
Чоловіки й жінки вмирають за свободу,
"Ще два - три тижні" у дірявім судні,
Й колись насправді нам не буде переводу.
