Село

Застрягло сонце між два клени,

димить обвіяна рілля,

і піль коловорот зелений

довкола сонця закружляв.

Ріка мов пояс; лісу смуга;

мов повінь, трави піднялись.

І знову йде молебень плуга,

де війни віяли колись.

12 березня 1935

Comments(0)

Similar poems of author

Назавжди

Мужчини в сірих пальтах тонуть в синяві провулка,

і тінь замазує панни, мов образи затерті.

У склянці золотавий чай. Так хочеться опертись

об край вікна й міцний, терпкий і синій пити холод,

дивитись, як сумна зоря останнім поцілунком

прощається з сестрою, що у зореколі їй

не сяяти

вже більш.

Continue reading...
192
0

Перша глава Біблії

Коли співав ще камінь, мали крила змії

і Єва одягалась в черемхове листя,

тоді буйніший і хмільніший вітер віяв

і море сяяло під зорями сріблисто.

Коли із яблуні зірвала Єва місяць,

у раї збунтувались буйногриві леви,

Адамові сини по світі розійшлися,

Continue reading...
218
0

Запрошення

Вже спалюється день на вугіль ночі,

росою вечір трави з попелу полоще,

і ляк, мов свердел, твоє серце точіть,

і місяць тіні згублені полошить.

Самітний друже, мов у ночі пояс,

ти в таємничість світу оповитий.

В цей вечір весняний ходи зо мною

Continue reading...
230
0