* * *
Скінчилась лицарів і дам прекрасних
В віршах оспівана пора,
Розвіяв вітер попіл згарищ згаслих,
Забуті кодексів слова.
Мораль - непотріб, мертві ідеали...
Лежить покинутий баласт
На дні морськім. В нещадні хвилі й шквали
Несеться стрімголов фрегат.
Коли б в кишені завелись зелені,
Дарма, що мідного гроша
Не варта, навіть крихти хліба в жмені,
Запліснявілая душа.
Бляшанка на колесах не зігріє,
Салони, банки, бутіки...
Щодня повільно розум калічіє.
Замулене русло ріки,
Де протікало джерело живої,
Колись цілющої води.
В очах кричить неон, пітніють руки,
Потоки мислей в голові
Спалахують від шелесту валюти.
"Гуляймо, поки молоді!" -
Сучасне кредо... бісова приманка
Звела зі світу тисячі,
Мільярди душ! Не гриб - бліду поганку
Підсунув ворог нам в кошіль.
Всесвітня павутина нам - диктатор,
А телебачення - пастух...
Холодний погляд, серце - калькулятор,
Слова фальшиві ріжуть слух.
Себе зв'язали путами реклами,
Впряглися в трендове ярмо...
До дір протерті жовті інстаграми
Стиска стоянкове гальмо.
Повторюємо знову старі хиби,
Їмо той фрукт, що й прабатьки,
Хапаєм з жадібністю кусні риби,
Вганяючи у плоть кістки.
Із власних храмів видворили Бога,
Проказа стіни роз'їда,
Давно начхали на перестороги,
Де храм, вже - капище гріха.
Анестезія спричинила кому:
Не подає ознак життя
Набридлива триклята совість. В яму!
Нарешті обрана тропа
Вже стала вільною, ніхто не спинить...
Манúть метелика вогонь,
Та тільки той наблизиться - поглине...
В тьмі ллється світло з підвіконь
Цукрової хатини, лине запах
Медових пряників з печі,
Тістечок і прерізних шоколадних
Тортів, цукерок асорті...
Чергова жертва знов потрапить в пастку,
Не буде з неї вороття.
Де Гензель, Греттель? "Поможіть, будь ласка!"
Дарма, щасливого кінця
Чекать не доведеться... О, прозрійте!
...В барвистих, гарних папірцях
Не ласощі... Спиніться, молю! Стійте!!!
У власну домовину цвях
Вбиваєте своїми же руками...
Нам лінь і милю хоч пройти
Життя дорогою - "Порше", "Ніссани",
"Буґатті", "Лексуси", "ЗІЛи"
Партійні. "Біс із ними, водіями,
Нехай і п'яні... все одно..."
За злато ми самі законом стали,
Й чуже життя для нас - ніщо.
Забули хто ми, звідки і для чого,
Марнуєм наш короткий час.
У світі не залишилось людського,
Замовк навіки Божий глас...
Опухли вуха від гучних вечірок,
Штовхає в транс потужний бас...
У пам'ять врізались слова з платівок,
Натомість, стерся "Отче наш".
О, Боже! Хай Твоя кончина хресна
Не буде марною в злий час,
Роззявила бо пасть гріховна бездна,
Не дай же їй пожерти нас!
Затоплює міста німа байдужість,
Врятуй нас Спасе: простягни
Пробиті, зрошені любов'ю руки,
До Твого серця пригорни!
12.03.2019
