Сповідь
Любов'ю сповнені очі твої,
добрі й водночас сумні.
Так легко було закохатись,
в глибинний світ твоєї душі.
Тяжкою працею стомлені руки,
життям пройдене крізь голод й війну.
І тільки спогадів цих чути відлуння,
у снах тепер як наяву.
Мудрими словами ти повчала завжди,
але сказати я не встиг головне.
Ти оберіг мій, який завжди живе.
В моєму серці на вік, назавжди.
Я дякую тобі, за слова твої щирі.
Повні любові, віри, надії.
Що бувало в часи смутку,
частенько зігрівають мені душу.
А смуток так усе бере
і тяжко кожен день без тебе.
Не відпустив ще в вирій в небо,
тебе туди, де рахувать роки не треба.
