СТАРИЙ ДІМ
Я не люблю поламаних замків,
беззахисних дверей із протягом забави...
Минуле клацає сталевими зубами,
ховаючись у затінках кутів.
Навіяна чиясь невидима присутність
на тишу дому накладає нову сутність.
Коли минувшини неквапний крок
з рипучим стогоном відтворюють мостини,
зітхаючи, прошепотять старезні стіни,
що в світі має все і час , і строк.
Здригнеться полум'я свічі на підвіконні,
коли крізь шибу морок простягне долоні.
Майне на сходах невиразна тінь,
подоба людських рис прозоріє хмаринно,
тремтячий заклик рук, розгорнутих, як крила -
не спить душа у другому житті.
Розтанула межа між дійсним і містичним...
А дім мовчить про долі драматичні!
