стемніло яблуко...
стемніло яблуко,
зойкнула кора,
мураха стала дибки,
невикористані шприці бджіл
ночують в бомбосховищах вуликів,
спіть, ваша медоносносте,
колись пробудитесь
від прикладання пуп’янка або серця,
а поки шугають над пасікою
здичавілі садові ножиці,
клацають холодними іклами,
роблять мертву петлю над ґудзиком місяця,
відтинають уявним самсонам найдовші лози,
від втоми металу падають в землю,
живлять залізом корені й стебла —
тепер листя восени іржавітиме драматичніше,
тепер корозія розкушених яблук прискориться,
тепер кора дзвінко лунатиме від
мурашиних підків
під чотирма віршниками Апострофу
які розшукують нотний запис
на барабанній перетинці пугача
що чув як хтось хворий на тонкощі
наспівував: до ре мир
05.11.23
