Святий, ранений звір 0#3
Ранений, святий звір, промахом, між ребрами, роздроблена кістка, порвані мʼязи, крововилив в пусті легені.
Безсилий, лежить, стікає, дихає кровавим повітрям, на вологій землі, в місячному, срібному сяйві повні.
Очі пусті, з рани ллється пустота, він вже не тут, лише спокою та прийняття, чекає…
Подивись в очі, погладь рукою загривок, прислухайся до стуків серця, і зупини, нехай вже вмовкає.
Що ти відчувала, коли заносила рушницю, прицілюючись в серце, чи молилась в останнє, чи згадувала все хороше?
Чи знала, що промахнешся, чи хотіла, щоб за діяння страждав, чи може хотіла зробити його святіше?
Звір би віддав життя, якби попросила, плоть і силу свою він вже віддав, навіщо забирати?
Ти зробила вибір в угоду собі, тепер ти теж святий звір, і тепер комусь знову треба вибирати…
Він втома
Він слабкість
Він нульовий опір
Він подушка для голок
Він твій особистий холод
Він оскома
Він гіркість
Він мʼятий папір
Він «Забий! Все ок!»
Він лише черговий епізод
Сховай його під своїм крилом
Пригорни ніжно, дай заснути
Він хочу відчути нарешті перелом
Від болю полегшено вдихнути
Він вичерпний, закінчується, витікає, спливає
Як час, а наче все також незмінно
Кров, піт і помаду змиває
З себе, взаємозамінного
Особистий простір, власні кордони
Змиває, як повінь, брудною водою
На завжди, власність, ругань, стогін
Це щось особисте, між ним і тобою
Сховай його під своїм крилом
Ніжно пригорни та дай заснути
Назавжди, будь ласка, так - між ділом
Пустотою власною задихнутись
Він кава
Він смуток
Він дорога додому
Він Версальский договір
Наслідки напівмір
Він ґава
Здобуток
Гоморра і Содом
Він не дописаний твір
Ранений, святий звір.
