ти казав, між нами щось неписане
ти казав, між нами щось неписане,
а я писала сонями рядків
виводячи усе, що нами сховане,
між ребер, від злих язиків.
думки несповнені любові ,
ніяких теплих почуттів,
ніяких «закіпання крові»
все так було, як ти хотів.
мені не залишалось вибору ,
як місця у твоєму серці …
і я приходила до тебе знову,
щоб прокидатись в тебе на руці.
а ти повторював , що я пуста,
і не шукав сенс у мені.
любив коли мої вуста
здригались від твОго імені.
писав, що кохаєш іншу
і вона в твому серці назавжди,
та ти слухав зі мною тишу
і у ліжку тремтів «зажди».
я, мабуть, твоя нова колишня
котра без тебе не може писати вірші.
я хочу твого захоплення,
а ти як завжди просиш тиші…
автор:
Єлизавета Замана
