ТРИВОЖНА НІЧ
Ось знову ніч, тривожна ніч
У битві з ворогами,
Ми не змикаєм зовсім віч,
Усі ми з молитва́ми.
Підступний ворог теж не спить
І нищить Україну.
В молитві просим зупини́ть,
І врятувать Вкраїну.
В молитві діти і старі,
І немічні, і хворі...
Ракети знову угорі,
І мерехтять вже й зо́рі.
Ворожі літаки летять,
У них мета єдина:
Безжально все підряд бомбля́ть,
Мішень їх -Україна.
А інші орки на землі́
З кордонів підступають.
Вони і в місті, і в селі
В усіх підряд стріляють.
Та мужньо воїни стоять,
Тримають оборону,
Ординці і в вогні горять,
Набравши так розгону.
Ось тиші мить, коротка мить,
І знову в нас тривога,
Від пострілів усе дзвенить.
Надія лиш на Бога.
А ми в молитві дальше всі,
І страх є, і - надія...
Чому в орди нема душі́?
Страшна у них затія.
Душі у паскуді нема,
Ні мізків, ані се́рця,
Таке з катюгами всіма.
До нас з них кожен вдерся.
Та ми в молитві і за них,
Щоб врешті схаменулись,
Щоб вибух, зрив і постріл стих,
У рашу щоб вернулись.
В домівки, щоб вернулись ми
Із укриттів, підвалів,
Щасливі з сво́їми дітьми́.
Дістали всіх з завалів.
Такою кожна наша ніч:
Молитва, біль і сльози,
Де з ворогом ми віч на віч...
Над нами зглянься, Боже.
20.03.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
