"У державі синіх очей" /з Дольського/
Літній вечір, пагорб сяє, малахітом стелить тінь. Солодко і гірко… Знає Полуниця… зойк: «Амінь!» Я живу — в росі коліна, Та дивую світ оцей… Чудесам… в яких незмінна Вся Держава — «Синь Очей». У цьому царстві, — щастя панство, Та погода лиш без бур, Вибачається гусарство І хлоп'яча, майже, дурь...
Все ж я поданий, так, може,
Безтурботний, в день з ночей,
прикидаюся... вельможним
В серці голубих очей..
Тільки сяє вражень сила,
я, як на долоні весь:
Пропадай дворянство.., Мила,
пиху загубив я десь.
Вихваляння... - знаю дуже,
це робив я і не раз -
сверхдовірливі, байдужі -
очі Сині, без прикрас.
А влаштоване все дивно:
все сумую, та люблю...
Тих очей боюсь наївно,
що насняться без жалю...
А коли сприймаю долю,
Все ж крокую., - маю шанс,
Все ж кохати без двобою,
Сині очі без прикрас.
Я живу — в росі коліна, Та дивую світ оцей… Чудесам… в яких незмінна Вся Держава — «Синь Очей». У цьому царстві, — щастя панство, Та погода лиш без бур, Вибачається гусарство І моя - хлоп'яча дурь...
