"У державі синіх очей" /з Дольського/

Літній вечір, пагорб сяє, малахітом стелить тінь. Солодко і гірко… Знає Полуниця… зойк: «Амінь!» Я живу — в росі коліна, Та дивую світ оцей… Чудесам… в яких незмінна Вся Держава — «Синь Очей». У цьому царстві, — щастя панство, Та погода лиш без бур, Вибачається гусарство І хлоп'яча, майже, дурь...

Все ж я поданий, так, може,

Безтурботний, в день з ночей,

прикидаюся... вельможним

В серці голубих очей..

Тільки сяє вражень сила,

я, як на долоні весь:

Пропадай дворянство.., Мила,

пиху загубив я десь.

Вихваляння... - знаю дуже,

це робив я і не раз -

сверхдовірливі, байдужі -

очі Сині, без прикрас.

А влаштоване все дивно:

все сумую, та люблю...

Тих очей боюсь наївно,

що насняться без жалю...

А коли сприймаю долю,

Все ж крокую., - маю шанс,

Все ж кохати без двобою, 

Сині очі без прикрас.

Я живу — в росі коліна, Та дивую світ оцей… Чудесам… в яких незмінна Вся Держава — «Синь Очей». У цьому царстві, — щастя панство, Та погода лиш без бур, Вибачається гусарство І моя - хлоп'яча дурь...