У дзеркалі
Ти подоросліла! Тобі вже двадцять сім!
В очах своїх надбала певних переваг!
Тебе я з’їв би, мабуть, і, напевно, з’їм,
Бажання є таке, і без розваг.
Бо, що їмо, завжди стає нашим їством,
І перетворюється в нашу сутність
Ти вже для мене стала рідним Божеством.
І в цьому я вбачаю неминучість.
Для мене Ти перетворилась в дубль «я»,
Хоча між нами інколи бувають протиріччя,
Тебе знайшов я випадково, навмання.
Миттєва слабкість, чи кохання на сторіччя?
Якби я в дзеркалі Тебе замість себе побачив,
То б це свавілля Небу я пробачив.
23.09.2017 р від Р.Х.
P.S. Picture from the Internet
