У кромешній пітьмі
І знову куций Мефістофель задурює голови підсліпуватим,
подвійні ролі обігруючи з незаперечним талантом.
Виліз з якоїсь каналізаційної прірви, з барлогу обжирства
претендувати на законне над натовпом самочинство.
Вивертає від брехні, під правду закамуфльованої.
Опецькуватий сморчок з очами кайфовими,
на пиці написана розпуста, лжа, лестощі й злоба,
зглянувся б на тім світі на бідного хтó би.
Та на що був би світ, що палає о дні?
Світ цінується вище золота у кромешній пітьмі.
Там, де не знаєш ні себе самого, хто ти,
де на правдолюбців чекає страта й колодки,
де до влади висуваються самодури,
людиноненависники і нарциси
і де по закону безжально переслідують істину.
