У місті тихому
У місті, місті тихому, куди війну приніс,
Росли собі незламні ми, і гнів із нами ріс.
Зрослись тілами й душами – і народилась злість.
А злість ця справедлива дає нам безліч сил,
Хоча й летять ракети до нас, в надійний тил.
Кохання, що змальовує військовий силует,
У серці-бомбосховищі сховалось від ракет.
Серденько-бомбосховище затишне і стійке,
Захищене від холоду знеструмлених квартир.
Коли ми переможемо, тоді й настане мир
У місті тихому!
