у вовчі пророчі ночі
у вовчі пророчі ночі
як виють сичі-поторочі
ввижаються твої очі
вдивляюся в їхні світанки
на фоні безодні останку
незламного ранку
пробачені клятви урочі
що голови зносять щоночі
мужичі сльози і сльози дівочі
зобачу крізь рамки кволі
тих сліз з нас обох доволі
рятуймося ж швидше з неволі
і мчить з нами поруч вечір
кладе на знедолені плечі
мальовану гілочку втечі