В небуття пішла зима
Промінчик сонечка ласкавий
Вже кличе в гостоньки весну.
Хмарки біленькі, як кораблики,
Що в морі синьому пливуть.
Дерева налились бруньками,
Вже ожива озимина,
І радо на душі нам з вами,
Що в небуття пішла зима.
«Весняні очка» вже пробились
Скрізь на осонні під кущем.
Чекають проліски години,
Коли умиються дощем.
На часі свято березневе,
Свято жіноцтва і весни,
І діти котики вербові
Своїм матусям принесли.
А незабаром агрегати
На весняні вийдуть поля,
Бо їх давно вже зачекалась
Зимою скована земля.
