В твоїх обіймах
Здається, істину приховує брехня,
що грає нами легко на землі,
але залишусь вірний я лише тобі,
і щось (десь там) чекає (день від дня).
Тремтіння пробігає десь по тілу,
і залишаючи вселенський страх,
щасливий буду я в твоїх обіймах,
нехай у вічність темну, застарілу.
І знов пробуджується (як бажання):
живе, безмовне, майже потойбічне, –
пронизливе таке, але не вічне,
терзає від розлуки до кохання.
