ВЕСЕЛКОВЕ ЩАСТЯ
Чи прилети́ть те щастя веселко́ве?
В мої́м обійсті місце є йому,
Воно барвисте, навіть – загадкове,
Та де ж так забарилося й чому́?
В якім краю́ і де воно гуляє?
Чи може десь присіло відпочить?
Чи потічок його десь напуває?
Чи може ще промо́ву щастя вчить?
Я ж зачекалася його давненько…
Відкриті двері навстіж у душі́.
Коли ввійде́ у двері ті тихенько
Й скупається в душевній всій красі?
Чекання те бентежить й спонукає
Надії не втрачати ні на мить,
Воно, немов зі мною розмовляє,
Та зда́леку, неначе десь дзвенить.
Я почекаю стільки, скільки треба,
І двері я не буду зачинять,
В молитві очі зводжу я до Неба,
Й готова щастя у обі́йми брать.
Із веселко́вим ві́зьмемось в обі́йми,
Скупаюся у радісних сльоза́х,
Вуаль із смутку хтось наза́вжди зді́йме,
Й це станеться в житті, а не у снах.
28.11.2021 р.
© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2021
Свідоцтво про публікацію №121122203864