Вічність

Вічність це ми, вічність це все,

що на вік закарбовано в нашій душі.

Палкі відчуття, любові краси.

Ті дні незабутні, теплі, ясні.

І митті що серце не раз хвилювали,

забути не в силах, як не проси.

На згадку лишились, на вік оселились.

Десь у куточку, квітучій душі.

Те небо блакитне, безкрайнє і ніжне.

Ми погляду ніяк відвести не могли.

Як зірки палали, під ковдрою ночі.

Маленькі згадай, чарівні наші світи.

А погляди суму, ніби в мареві снів,

кайдани кидали тримаючи ціпко.

Нехай розлетяться на вщент, на вкруги!

Як скло від каміння розіб'ється дрібно!

Не згасне ніколи, те що палає.

Те що у грудях, живе на віки.

Із трепетом тихо прошепчу я тобі.

Вічність це все, вічність це ми.