Відьомська пора
Ти прокралася в мою кімнату,
Розмальовану літніми барвами,
Щоб коштовності порозкрадати,
Компенсуючи сливами й кавою.
Ти згадала про день усіх відьом
І взялась готувати бенкет.
І тому вже листочків не видно –
Всі лягли у святковий букет.
Ти сказала сидіти удома
(Тільки іноді можна надвір),
Щоб дивилася навіть крізь втому,
Як шматуєш ти все, наче звір.
Ти чомусь обізвала потворним
Моє фото, де літо цвіло,
І квадратом заклеїла чорним.
Та поглине його біле тло.
