«Вій, вітре, горою»

Вій, вітре, горою

Над сею тюрмою,

Заплач надо мною,

Як рідний, як брат!

Розвій ті надії

Злудні, хоч яркії,

Що серце, мов змії,

Гризуть і палять!

Зморозь кров кипучу!

Невсипну, пекучу

Втиши думок бучу,

Що в мізку бурлить,

Щоб дні нам за днями

Безслідно минали,

Мов шум понад скали

Безслідно шумить.

13 марта 1880