Ворожила я
Розкинула по картах я:
Доля, воля-пустота…
Ворожила за ніч…
по тінях із пліч…
Лився тонко віск.
Ви, люди продаєте душі
й молитесь до неба,
чи цього вам треба?
Хтось торгує златом
і є собі Пилатом…
Кожен має свого Юду
і свою покуту.
Тридцять срібних
і одну душу…
Всім вірити не мушу!
Тільки тихо так спить дитина,
мов моя глибока провина…
Заколисана тобою…
як той сивий туман наді мною,
колить імлою…
автор:
Тіна Карабанович
