Втопила гордість у твоїх очах...
Втопила гордість у твоїх очах
Пробач мою понівечену душу,
Пробач мені той дикий дивний страх,
Що втратити колись тебе я мушу.
Зі стоном дістаю уламки скла,
Що ріжуть серце на шматки без крові
На дворі вже давно співа весна
І світ цвіте під подихом любові.
А дні минають, наче ті птахи,
Такі вже довгі та вже довші ночі,
Коли з тобою пізнані страхи
Зі сміхом дивляться в червоні очі.
