Згасає день, згасає він щомиті,
У море вийшли вражі кораблі,
А ми любов’ю з’єднані й сповиті
До України, рідної землі.
Згасає день і вже не поверне́ться,
Йому не буде більше вороття,
А доля нам, вкраїнцям, усміхнеться
І квітами устелиться життя.
Пелю́стками троянд воно розквітне
І ворог нас не буде убивать.
А майбуття усім нам буде світле,
Вкраїна-ненька буде процвітать.
Розквітне наша ненька, забуяє,
Це молимо у Бога ми усі,
А поки що нас ворог убиває
І постріли лунають звідусіль.
В нас буде МИР і буде ПЕРЕМОГА,
Дорогу нам торує сам Госпо́дь,
Тяжкая доля, сльо́зи і тривога…
За воїнів до Бога ру́ки зводь.
Згасає день й цього́ не зупинити,
Та зупинити б кляту цю війну,
Щоб далі нам у МИРІ знову жити,
Здолати цьо́го вбивцю-сатану.
05.04.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 979666
( Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «МОЛЮ Й НАДІЇ НЕ ВТРАЧАЮ» )
Тримаю вервичку в руках…
Молитва, біль, думки́, Вкраїна,
За Мар’їнку й Бахму́т ідуть бої́,
Примарами давно міста́ ці стали,
Хоч випалені зе́млі, та свої́,
Вони знущань від ворога зазнали.
Здригнулася, заплакала Вкраїни,
Роки́ тече її невинна кров,
Поставить рідну прагнуть на коліна,
У браму неньки не́люб увійшов.
Входи́ть став так, неначе він господар,
Comments(0)