Я б торкнулась рукою плеча.
Я б торкнулась рукою плеча.
Я б заділа його навмисне.
Як смітина в прозорих очах,
Ніби в тиші гарматний вистріл,
Я зруйную статично святу
Недоторкану цілість матерій
І в свідомість твою увійду,
Ніби в навстіж відчинені двері.
Серед тих недолугих жахіть,
Несміливих гарячих фантазій,
Що тебе турбували колись,
Ти мене відшукаєш одразу.
Ти навмисне мене розбудив ,
Ти знайшов мене в папці “Минуле”.
І як ,звичний до болю, мотив,
Я б навряд чи тобою забулась.
Ти б мені не залишив мене,
Я була б і лишилась твоєю,
Та це тільки на хвилі ОЕ
І на клаптях старого паперу.
Я губами, як завжди, прижмусь
До твоєї гарячої скроні,
Ніби сни назорі, розчинюсь
Крізь твої просочившись долоні.
Ти здераєш мій образ з думок,
Ніби ранку криваву з коліна,
Щоб продовжити пам'яті строк,
Щоб ніколи в житті не зажила.
