Я тривога. 2/8#63
Я останній день літа, що б‘ється в груді.
Я повідомлення, що не має відповіді.
Я сварка за стіною, криками, воплями.
Я тривога, твоя, фантомними болями.
Я випадково, кривавий куточок пледу.
Я зажована в плеєрі, улюблена касета.
Я дорога із дому, кудись кілометрами.
Я тривога, крізь ліс, опівночі, нетрями.
Я телефонні гудки, що перервали.
Я колискова, яку на кладовищі співали.
Я біль, нестерпний, десь поміж ребрами.
Я тривога, що передається генами.
Я остання, не спрацьована, сигнальна ракета.
Я порожня коробка знеболювальних таблеток.
Я лампочка, сигналізуюча, що кінчається паливо.
Я тривога, яка тебе з‘їсть заживо.
2022
