Я вкотре повертаюсь в стару хату
Я вкотре повертаюсь в стару хату
Де все дитинство босоноге пройшло.
Чекаю, що знов мама й тато
Під вечір з поля змучені прийдуть.
Та це лиш спогад тихого дитинства,
Солодких мрій, любові і тепла.
Я ніби сплю але мені не спиться…
Це лиш ілюзія – їх давно нема.
Я вкотре повертаюсь в стару хату,
У котре згадую – і плачу і сміюсь…
Як хочеться спитати – «як ви мамо, тату?»
Та в тиші цій за них лиш помолюсь.
Любіть своїх батьків доки вони живі…
(ілюстрація з інтернету)
