Я ж тобі допомогти хотів
Чорнильна темінь ночі поглине кольори,
Заб'ють на сполох дзвони, охоплені іржею.
Шукатимуть тебе, проте втікаєш ти,
Поглинута недолею своєю.
Ітимуть за тобою шляхами не з легких -
Покажеш гірку посмішку крізь хмари.
Луною безголосою стрибнеш між скель стрімких,
Залишиш по собі глухі обвали.
По-над морською гладдю квапливо промайнеш,
Піднесена поривами вітрІв,
Втікати можеш вічно - від себе не втечеш!
А я ж тобі допомогти хотів...
