як ніколи не твій

179

як ніколи не твій і як завжди не тліючий автор

прибирає всі зайві думки мов ранковий двірник

прокидає твоє зазвичай позапланове завтра

кожен день твій запалює наче вологий сірник

розбирає життя на

декламує їх вголос у вітальні твоєї журби

і ти слухаєш всю цю цензуру а сипляться мати

на скорочені суми ваших ймовірних “якби”

і розмірений подих і погляд уміру врочистий

заставляє вникати у сенси вербальних вузлів

сподіваєшся наче що зійде до тебе пречистий

але ти не вгостиш його яблуком приторних снів