з висоти роздимлення...

з висоти роздимлення

попелястому дятлу видно

свою тінь кольору попечених п’ят

майже кожного з ахіллесів прагнень

пробіглих по головешках ожинних зіниць

і безвісти зниклих між коренів

чагарників обмащених глиною

застиглою в формі звіриного крику

від якого схвильовано склиться

вітринна поверхня мовчання

аж ріже об неї губи

хтось наче дятел що всеньке життя

стукає в зачинені двері кори

боячись що одного разу

ті відчиняться в порожнечу

23.09.23