За мушлею чорного кольору
За мушлею чорного кольору
ховаєш свою красу.
За кольором червоним
ховаєш наше кохання.
Із дня у день повторюєш мені своє ім’я, як молитву.
Я звикся і довго молився тобою,
нарекаючи світ ім’ям,
яке звучало так довго,
що втратило сенс.
І ось одного дня
я взяв чорне полотно твого тіла
і розмалював його у біле.
Тепер живу у сірому домі
і серед сірих літер
шукаю своє ім’я.
