Забудь
Що буде далі - я не знаю,
Та не спокійно на душі мені.
Тебе я навіть здалеку пізнаю
І знову покохаю навесні.
Чи ми надовго розлучились?
Колись зустрінемося знов?
Кохати так і не навчилась,
Не знаєш, що таке любов.
Тебе я більше не побачу,
Страждаючи, згорю дотла.
Ні, мила, я уже не плачу,
Та почуття все ж зберегла.
Що коїть доля? Не судилось
Діждатися тої весни.
Чекати серденько втомилось
Й поринуло у вічні сни.
Чи ти згадаєш, що зосталась
На Батьківщині десь Вона?
Та, що всім серцем покохала.
Та, що єдиною була.
Навряд. Навряд чи пам'ятаєш,
Мене, й розмови ті нічні.
Так, ти нічого не втрачаєш,
Згасивши у грудях вогні.
Ну що ж, така вже твоя воля,
Не згадуй більше ти про нас.
Нема ніякого тут горя,
Просто закінчився наш час.
