заметіль
У світлі ліхтарів, немов в танку,
помітив як кружляла тінь.
Вкриваючи все ковдрою в парку
З’явилась поруч заметіль.
Чарівність півночі несла,
Громаді без облич.
Та не помітивши її, втекли
До хат, своїх, на піч.
Ти цілувала їх в долоні,
Хватаючи за рукава.
Благала, - «Залишайтеся зі мною…
Я вам Танцюю...
Не бачите хіба?..»
Своїх дітей крихких крутила
В скажених хороводах ночі.
Сміх долинав їх звідусіль
Їх бачили охочі.
***
На ранок вулиці зустрінуть казку,
Прокинуться міста, нові вогні.
Помітять люди твою ласку,
Що ти лишила слідом на вікні.
